1. Словник синонімів української мови

викоріняти

ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Старицький); Його ніхто не примусить сюсюкати там, де треба викорчовувати з корінням безгосподарність (М. Зарудний); Такі перекладачі, як Берг і особливо Славінський, калічили поезію Шевченка, свідомо витравляючи з неї ідейну революційну суть (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викоріняти — викоріня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викоріняти — див. викорінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викоріняти — ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. викоріняти — ВИКОРІНЯ́ТИ див. викорі́нювати. Словник української мови в 11 томах
  5. викоріняти — Викоріняти, -няю, -єш гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342. Словник української мови Грінченка