1. Словник української мови Грінченка

виложити

Ви́ложити, -жу, -жиш

гл.

1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у.

2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виложити — ви́ложити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виложити — див. викладати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виложити — ВИ́ЛОЖИТИ див. виклада́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. виложити — ВИ́ЛОЖИТИ див. виклада́ти. Словник української мови в 11 томах