1. Словник української мови Грінченка

вилуплювати

Вилуплювати, -люю, -єш

сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл.

1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. ІІІ. 45.

2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицахъ, но иногда, какъ грубое выраженіе, и о людяхъ. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. І. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262.

3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отче наш. Левиц. І. 152.

4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилуплювати — вилу́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вилуплювати — -юю, -юєш, недок., вилупити, -плю, -лиш; мн. вилуплять; док., перех. 1》 розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. || Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилуплювати — 1. (очі) див. випучувати 2. це курча Словник чужослів Павло Штепа
  4. вилуплювати — ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док. 1. що, розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи. Любили ми вечорами сидіти на лавці, вилуплюючи соняшникове насіння та обговорюючи події минулого дня (із журн. Словник української мови у 20 томах
  5. вилуплювати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. вилуплювати — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В. Словник синонімів української мови
  7. вилуплювати — ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док., перех. 1. розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. // Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось. Словник української мови в 11 томах