вилуплювати
ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док.
1. що, розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи.
Любили ми вечорами сидіти на лавці, вилуплюючи соняшникове насіння та обговорюючи події минулого дня (із журн.);
// Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось.
Череп'яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, .. ледве блимав у темному кутку своєю сизою горошиною на кінці ґнота (Панас Мирний).
2. кого, що. Сидячи на яйцях, виводити пташенят (про птахів).
Яка-небудь куріпочка за місяць вилуплювала зо три десятки пташенят (О. Ільченко);
Квочка, яку Улянка підсипала, давно вилупила курчат (О. Донченко).
◇ Ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити, ви́балушити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виря́чувати, вилу́плювати, вибалу́шувати і т. ін.) о́чі (баньки́, рідко бульки́) див. витріща́ти;
(1) [Хоч] із колі́на ви́лупити – обов'язково дістати, взяти де завгодно і будь-якими способами.
– А тут, було, прийде строк платить панові чинш за оту березу... Давай, хоч з коліна вилупи! (І. Нечуй-Левицький);
Що велять заплатити, те заплати, хоч із коліна вилупи (І. Франко);
– Вередлива була [жінка]. І те їй давай, і друге принеси, хоч із коліна вилупи, а щоб було! (Б. Лепкий);
Ну, а звідки в мене ці гроші, не суди – в багачів доробився, з коліна мав вилупити? (П. Козланюк);
Звідки я тепер візьму вісім злотих? З коліна вилуплю? (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- вилуплювати — вилу́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вилуплювати — -юю, -юєш, недок., вилупити, -плю, -лиш; мн. вилуплять; док., перех. 1》 розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. || Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилуплювати — 1. (очі) див. випучувати 2. це курча Словник чужослів Павло Штепа
- вилуплювати — ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- вилуплювати — ВИСИ́ДЖУВАТИ (про птахів — сидячи на яйцях, плодити пташенят), ВИВО́ДИТИ, НАСИ́ДЖУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ЛУПИ́ТИ розм. — Док.: ви́сидіти, ви́вести, насиді́ти, ви́лупити, налупи́ти. Зозуля.. не в'є гнізда, не висиджує писклят (В. Словник синонімів української мови
- вилуплювати — ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́луплять; док., перех. 1. розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. // Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось. Словник української мови в 11 томах
- вилуплювати — Вилуплювати, -люю, -єш сов. в. вилупити, -плю, -пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Наймитові хоч з коліна вилупи, а купи. Ном. № 10334. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. ІІІ. 45. Словник української мови Грінченка