вилуплюватися

ВИЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́ЛУПИТИСЯ, ться, док.

1. Прокльовуючи шкаралупу, пробиваючи оболонку, виходити з яйця.

Одні [пташенята] вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (О. Гончар);

Був собі горобець .. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів (Леся Українка);

– Сьогодні пурхає [метелик] над лугом, а завтра покладе на листочку яєчка і з них вилупиться ненажерлива гусінь (О. Донченко);

// перен., зневажл. Народжуватися, з'являтися.

[Вареник:] Що за народ такий вилуплюється! Совісті, що називається, .. ані на макове зерно (М. Кропивницький);

У Португалії ось-ось мала вилупитися диктатура Салазара; в Німеччині до влади очманіло рвався Гітлер (з публіц. літ.).

2. розм. Широко розплющуватися, витріщатися (про очі).

Олекса глянув: ті очі були страшні, мов скляні, а вилупились так, ніби вискочити хотіли (І. Нечуй-Левицький);

// Дивитися на кого-, що-небудь широко розплющеними очима.

– А чоловік є? – вилупилась на неї ще молода .. вдова Вітка (В. Земляк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me