1. Словник української мови Грінченка

вилюднювати

Вилюднювати, -нюю, -єш

сов. в. вилюдніти, -вію, -єш, гл.

1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Лебед. у.

2) Стать на людей похожимъ; стать приличнымъ, порядочнымъ и т. п. Був собі чоловік ні те, ні се, а потерся між людьми, то й вилюднів.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилюднювати — вилю́днювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вилюднювати — -юю, -юєш, недок., вилюдніти, -ію, -ієш, док., розм. 1》 Мужніти, розвиватися, дорослішати. || Поправлятися, набувати кращого стану, вигляду. 2》 перен. Навчатися правил поведінки, ставати вихованим. 3》 Втрачати всіх чи більшість людей, населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилюднювати — ВИЛЮ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛЮДНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Мужніти, розвиватися, дорослішати. Кіра схожа на матір, а тепер це особливо помітно, коли дівчинка починає вилюднювати (О. Копиленко); [Коваль:] Шкода хлопчини!... Словник української мови у 20 томах
  4. вилюднювати — див. кращати Словник синонімів Вусика
  5. вилюднювати — ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ (набувати кращого вигляду, повнішати — перев. після видужання, відпочинку), ПІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ (ВИПОВНЯ́ТИСЯ) розм., ВИЛЮ́ДНЮВАТИ розм., ВІД'ЇДА́ТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вилюднювати — Ви́люднювати, -днюю, -днюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вилюднювати — ВИЛЮ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛЮДНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Мужніти, розвиватися, дорослішати. Кіра схожа на матір, а тепер це особливо помітно, коли дівчинка починає вилюднювати (Коп., Вибр., 1953, 118); [Коваль:] Шкода хлопчини!... Словник української мови в 11 томах