вилюднювати
ВИЛЮ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛЮДНІТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Мужніти, розвиватися, дорослішати.
Кіра схожа на матір, а тепер це особливо помітно, коли дівчинка починає вилюднювати (О. Копиленко);
[Коваль:] Шкода хлопчини! Молоде, ще й у колодочки не вбилось, але ж... [Недобитий:] У полі, на волі скоріш вилюдніє (М. Кропивницький);
// Ставати гарнішим (про риси, зовнішність людини).
Потім їм [Олі й Олексію] стало по вісімнадцять і по дев'ятнадцять .. За цей час Оля вилюдніла, як кажуть, стала красива, і хлопці з ближчих вулиць почали задивлятися на неї (І. Сенченко);
Дівчина якось ніби підросла, вилюдніла, і її жіночі принади чіткіше окреслилися (М. Сиротюк);
Підлітком Оленка не тільки витяглась, а й вилюдніла, – з неї робилось по-своєму славне дівча, вродою (О. Забужко);
// Поправлятися, набувати кращого стану, вигляду.
Він [син] спочивав після пережитих бур і значно поправився, вилюднів (С. Черкасенко);
Вилюдніла [Одарка] після хвороби, помітно огрядною стала (Іван Ле).
2. перен. Навчатися правил поведінки, ставати вихованим.
Се дуже молодий хлопець (20 л.), не конче освічений і дуже погано вихований.., – що з нього хотіти? Врешті, він, може, ще вилюдніє, як підросте (Леся Українка);
Між товариством став він скоро одживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (С. Васильченко).
3. Втрачати всіх або більшість людей, населення.
Вилюдніло воєводство. Від сіл та хуторів залишилися самі згарища (З. Тулуб);
Замок, втративши господарів, до решти вилюднів і занепав (Ю. Винничук).
Значення в інших словниках
- вилюднювати — вилю́днювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вилюднювати — -юю, -юєш, недок., вилюдніти, -ію, -ієш, док., розм. 1》 Мужніти, розвиватися, дорослішати. || Поправлятися, набувати кращого стану, вигляду. 2》 перен. Навчатися правил поведінки, ставати вихованим. 3》 Втрачати всіх чи більшість людей, населення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилюднювати — див. кращати Словник синонімів Вусика
- вилюднювати — ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ (набувати кращого вигляду, повнішати — перев. після видужання, відпочинку), ПІДПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ (ВИПОВНЯ́ТИСЯ) розм., ВИЛЮ́ДНЮВАТИ розм., ВІД'ЇДА́ТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
- вилюднювати — Ви́люднювати, -днюю, -днюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вилюднювати — ВИЛЮ́ДНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛЮДНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Мужніти, розвиватися, дорослішати. Кіра схожа на матір, а тепер це особливо помітно, коли дівчинка починає вилюднювати (Коп., Вибр., 1953, 118); [Коваль:] Шкода хлопчини!... Словник української мови в 11 томах
- вилюднювати — Вилюднювати, -нюю, -єш сов. в. вилюдніти, -вію, -єш, гл. 1) Мужать, возмужать, развиться. Був він тоді таке мале та худе, а тепер, дивись, вилюдніло. У неї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмерло і здоровісінькі тепер. Словник української мови Грінченка