вилюднілий

ВИ́ЛЮДНІЛИЙ, а, е, розм.

Дієпр. акт. до ви́людніти.

Та вже третього дня Мелашку, тепер уже значно вилюднілу дівчину, лишив старий Улас саму на господарстві (Іван Ле);

Опівночі, о дванадцятій годині, коли вилюднілі вулиці стогнуть, як порожні керамічні труби, до пам'ятника, що проти Бессарабки, з'їжджаються мовчазні машини (В. Стус);

У XV ст. для захисту своїх територій Польща стимулювала заселення майже цілком вилюднілих територій Центральної України і, зокрема, Придніпров'я (з наук. літ.);

Полюючи разом із друзями на зайців, він забрів у ще за СРСР вилюдніле і врешті залишене останніми його мешканцями в першій половині 90-х років XX ст. село Скабарівщину (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

вилюднілий

Значення в інших словниках