1. Словник української мови в 11 томах

вилюднілий

ВИ́ЛЮДНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́людніти.

Та вже третього дня Мелашку, тепер уже значно вилюднілу дівчину, лишив старий Улас саму на господарстві (Ле, Наливайко, 1957, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилюднілий — ви́люднілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. вилюднілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до вилюдніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилюднілий — ВИ́ЛЮДНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до ви́людніти. Та вже третього дня Мелашку, тепер уже значно вилюднілу дівчину, лишив старий Улас саму на господарстві (Іван Ле); Опівночі, о дванадцятій годині, коли вилюднілі вулиці стогнуть... Словник української мови у 20 томах