вилічити
Ви́лічити, -ся
см. вилічувати, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вилічити — ви́лічити 1 дієслово доконаного виду підрахувати ви́лічити 2 дієслово доконаного виду вилікувати рідко Орфографічний словник української мови
- вилічити — Ви́лічити. Вилікувати. А Кирило знав, що виратував Циля з тяжкого лиха, що вилічив єго прудко і тривко (Галіп, 105) // рос. вылечить — вилікувати; пол. wyleczyć — вилікувати. Українська літературна мова на Буковині
- вилічити — I див. вилічувати I. II див. вилічувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилічити — ВИ́ЛІЧИТИ див. вилі́чувати. Словник української мови у 20 томах
- вилічити — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
- вилічити — ВИ́ЛІЧИТИ¹ див. вилі́чувати¹. ВИ́ЛІЧИТИ² див. вилі́чувати². Словник української мови в 11 томах