1. Українська літературна мова на Буковині

вилічити

Ви́лічити. Вилікувати. А Кирило знав, що виратував Циля з тяжкого лиха, що вилічив єго прудко і тривко (Галіп, 105)

// рос. вылечить — вилікувати; пол. wyleczyć — вилікувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилічити — ви́лічити 1 дієслово доконаного виду підрахувати ви́лічити 2 дієслово доконаного виду вилікувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. вилічити — I див. вилічувати I. II див. вилічувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилічити — ВИ́ЛІЧИТИ див. вилі́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. вилічити — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  5. вилічити — ВИ́ЛІЧИТИ¹ див. вилі́чувати¹. ВИ́ЛІЧИТИ² див. вилі́чувати². Словник української мови в 11 томах
  6. вилічити — Ви́лічити, -ся см. вилічувати, -ся. Словник української мови Грінченка