1. Словник української мови Грінченка

винагороджувати

Винагороджувати, -жую, -єш

сов. в. винагородити, -джу, -диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу.... — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винагороджувати — винагоро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. винагороджувати — -ую, -уєш, недок., винагородити, -джу, -диш, док., перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. || Давати або робити що-небудь замість чогось утраченого, заподіяного і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винагороджувати — ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАГОРОДИТИ, джу, диш, док., кого, що. Гідно нагороджувати за що-небудь... Словник української мови у 20 томах
  4. винагороджувати — I. НАГОРОДИ́ТИ кого, що — чим і без додатка (дати нагороду кому-небудь, дати що-небудь у винагороду за якісь заслуги і т. ін.), ПОЖА́ЛУВАТИ кого чим, кому що, заст., ірон. Словник синонімів української мови
  5. винагороджувати — Винагоро́джувати, -ро́джую, -ро́джуєш, -ро́джують Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. винагороджувати — ВИНАГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НАГОРОДИТИ, джу, диш, док,, перех. Давати що-небудь як плату за працю, нагороду за якісь заслуги. Чим же тебе за твою службу винагородити? (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах