1. Словник української мови Грінченка

випивати

Випива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.

1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53.

2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. Конст. у. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі. О. 1862. І. 109.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випивати — (вживати якусь рідину) розм. вихиляти, висушувати, осушувати, виціджувати, пропускати, перехиляти, перекидати, розпивати, (трішки) пригублювати, зневажл.: (багато а. все). видудлювати, видувати, (довго) висмоктувати. Словник синонімів Полюги
  2. випивати — випива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. випивати — -аю, -аєш, недок., випити, -п'ю, -п'єш; наказ. сп. випий; док. 1》 перех. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. 2》 неперех. Вживати алкогольні напої, мати схильність до них. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випивати — ВИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПИТИ, п'ю, п'єш; наказ. сп. ви́пий; док. 1. що. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну її кількість. Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. випивати — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  6. випивати — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
  7. випивати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. випивати — Випива́ти, -ва́ю, -ва́єш; ви́пити, ви́п’ю, -п’єш, -п’є, -п’ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. випивати — ВИПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПИТИ, п’ю, п’єш; наказ, сп. ви́пий; док. 1. перех. Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. Батько випиває чарку горілки, закусує і береться до нової роботи (Фр. Словник української мови в 11 томах