1. Словник української мови Грінченка

випрохувати

Випрохувати, -хую, -єш

сов. в. випрохати, -хаю, -єш, гл. = випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. І. 346.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрохувати — випро́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випрохувати — -ую, -уєш, недок., випрохати, -аю, -аєш, док., перех. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випрохувати — ВИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОХАТИ, аю, аєш, док., кого, що, чого, у кого. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось; випрошувати. Він .. Словник української мови у 20 томах
  4. випрохувати — див. просити Словник синонімів Вусика
  5. випрохувати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. випрохувати — Випро́хувати, -хую, -хуєш; ви́прохати, -хаю, -хаєш = випро́шувати, ви́просити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. випрохувати — ВИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПРОХАТИ, аю, аєш, док., перех. Прохаючи, домагатися чого-небудь або одержувати щось. Так-то він [Захар] усяко до всяких людей обертався: .. з скупим сам був скупий, у щирого все виманював та випрохував (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах