1. Словник української мови Грінченка

вирушити

Ви́рушити, -шу, -шиш

гл. Отправиться, двинуться. Вирушу я так потужно, що безумством буде против мене воювати. К. МБ. XII. 266.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирушити — ви́рушити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вирушити — див. вирушати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирушити — ВИ́РУШИТИ див. вируша́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вирушити — вируша́ти / ви́рушити в оста́нню путь. Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук). Фразеологічний словник української мови
  5. вирушити — ВІДПРАВЛЯ́ТИСЯ (починати відхід, від'їзд, відліт з якого-небудь місця), ВИРУША́ТИ, РУША́ТИ, ВІДБУВА́ТИ, ВІДХО́ДИТИ (про людей — пішки; про поїзди, пароплави); ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, ВІД'ЇЗДИ́ТИ (про людей, наземний транспорт); ВИЇЖДЖА́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. вирушити — ВИ́РУШИТИ див. вируша́ти. Словник української мови в 11 томах