вирядити
Ви́рядити, -ся
см. виряжати, -ся.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вирядити — ви́рядити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вирядити — див. виряджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирядити — ВИ́РЯДИТИ див. виряджа́ти. Словник української мови у 20 томах
- вирядити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вирядити — ВИ́РЯДИТИ див. виряджа́ти. Словник української мови в 11 томах