1. Словник української мови Грінченка

вирізувати

Вирізувати, -зую, -єш

сов. в. вирізати, -жу, -жеш, гл.

1) Вырѣзывать, вырѣзать. Вирізав з тії дошки клинчик. Біжить свинка, вирізана спинка. Ном. стр. 302, № 432.

2) Срѣзывать, срѣзать. Вирізав три різки з берізки. Мет. 180. Добре чорту в дудку грать, сидя в очереті: одну зломить, другу виріже. Ном. № 1412.

3) Только сов. в. Перерѣзать всѣхъ. Геть виріжем вражих ляхів, геть, що до одного. н. п.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирізувати — (ріжучи, відокремлювати) вирізати, витинати, (кущі, дерева) вирубувати. Словник синонімів Полюги
  2. вирізувати — вирі́зувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вирізувати — -ую, -уєш, недок., вирізати, -іжу, -іжеш, док., перех. 1》 Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись. 2》 Ріжучи, обрізуючи, виготовляти що-небудь. 3》 Винищувати холодною зброєю всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вирізувати — ВИРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, ВИРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІЗАТИ, іжу, іжеш, док. 1. що. Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись. Словник української мови у 20 томах
  5. вирізувати — див. нищити; різати Словник синонімів Вусика
  6. вирізувати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  7. вирізувати — Вирі́зувати, -рі́зую, -зуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вирізувати — ВИРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РІЗАТИ, іжу, іжеш, док., перех. 1. Ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись. Хлопчик вирізує гілку з верби і вертається в хату (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах