витерти
Витирати, -раю, -єш
сов. в. витерти, -тру, -треш, гл.
1) Вытирать, вытереть. Витри лаву.
2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть.
3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витерти — ви́терти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- витерти — [витеиртие] -тру, -треиш; нак. -трие, -тр'іт' Орфоепічний словник української мови
- витерти — див. витирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витерти — ВИ́ТЕРТИ див. витира́ти. Словник української мови у 20 томах
- витерти — ви́терти во́рсу кому. Побити, жорстоко покарати когось. Убив (Еней) Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський); // Гостро покритикувати когось. Фразеологічний словник української мови
- витерти — СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
- витерти — Ви́терти, ви́тру, -треш, -труть; ви́тер, ви́терла; ви́три, ви́тріть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- витерти — ВИ́ТЕРТИ див. витира́ти. Словник української мови в 11 томах