витерти

ви́терти во́рсу кому. Побити, жорстоко покарати когось. Убив (Еней) Лутага, Лавза, Орсу, Парфену, Палму витер ворсу. Згубив багацько ватажків (І. Котляревський); // Гостро покритикувати когось. Звісно, ми не такі вчені та муштровані, як Гасанчук, з нами можна всякому пащекувати... Ні, попались би ви до нього, він би вам ворсу витер! (О. Гончар).

молоко́ на губа́х ви́три, зневажл. Уживається для підкреслення чиєї-небудь молодості, незрілості та недосвідченості. Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу простоював. Правда, мені ще старші радили: “Молоко на губах витри”,— але я намагався пропускати те повз вуха (Ю. Збанацький). мо́ню на губа́х ви́три. — Ніколи цього не буде! — Іч, який комісар виськався. Моню на губах витри (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витерти — ви́терти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витерти — [витеиртие] -тру, -треиш; нак. -трие, -тр'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. витерти — див. витирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витерти — ВИ́ТЕРТИ див. витира́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. витерти — СТИРА́ТИ (тручи, знімати з поверхні що-небудь), ВИТИРА́ТИ. — Док.: сте́рти, ви́терти. Софія стала дуже прихильна до канапки. Навіть щодня стирала порох із неї (Леся Українка); Скинув (Аркадій Петрович) картуз і витер піт з лоба (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  6. витерти — Ви́терти, ви́тру, -треш, -труть; ви́тер, ви́терла; ви́три, ви́тріть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. витерти — ВИ́ТЕРТИ див. витира́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. витерти — Витирати, -раю, -єш сов. в. витерти, -тру, -треш, гл. 1) Вытирать, вытереть. Витри лаву. 2) Вытирать, вытереть, стирать, стереть. 3) — сірничка. Зажечь спичку. Нема в віщо витерти сірничка. — огню. Добыть огня треніемъ. Витер огню деревом об дерево. Рудч. Ск. II. 106. Словник української мови Грінченка