1. Словник української мови Грінченка

витуряти

Витуря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. витурити, -рю, -риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з домі). Рудч. Ск. II. 55.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витуряти — витуря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. витуряти — див. витурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витуряти — Виганяти, вигнати, повиганяти, прогонювати, прогонити, попрогонювати Словник чужослів Павло Штепа
  4. витуряти — ВИТУРЯ́ТИ див. виту́рювати. Словник української мови у 20 томах
  5. витуряти — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  6. витуряти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. витуряти — ВИТУРЯ́ТИ див. виту́рювати. Словник української мови в 11 томах