витушка
Витушка, -ки
ж. Моталка, снарядъ для сматыванія нитокъ въ клубки. Вас. 202. Части его: стільчик — нѣчто подобное табуреткѣ, расходящіяся ножки котораго укрѣплены въ толстой деревянной доскѣ — подставкѣ: сквозь табуретъ проходить и нижнимъ концомъ укрѣпляется въ подставкѣ штомпель — вертикально стоящая палка, на верхнемъ концѣ которой вращаются два бильця — положенныя накрестъ палки; на четырехъ концахъ бильців надѣты коники, на которые надѣвается півміток. Констант. у. Б. Гринч. Въ другихъ мѣстахъ вмѣсто стільчика — крестъ изъ тяжелыхъ досокъ, штомпель называется нитка, коники — качечки. Чуб. VII. 410. Там жили з них чорти мотали і без витушки на клубок. Котл. Ен. ІІІ. 50.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витушка — виту́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- витушка — -и, ж. Прилад, на обертальне перехрестя якого накладають міток (півмітка) пряжі, щоб перемотати нитки в клубок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витушка — ВИТУ́ШКА, и, ж. Прилад, на обертальну хрестовину якого накладають міток (півміток) пряжі, щоб перемотати нитки у клубок. Батько по тому витягнув витушку з-під полу і почав мовчки мотати півмітка (А. Словник української мови у 20 томах
- витушка — ВИТУ́ШКА, и, ж. Прилад, на обертальне перехрестя якого накладають міток (півмітка) пряжі, щоб перемотати нитки в клубок. Батько по тому витягнув витушку з-під полу і почав мовчки мотати півмітка (Головко, Бур’ян, 1959, 120); *У порівн. Словник української мови в 11 томах