вициганити
Ви́циганити, -ню, -ниш
гл. Выманить; выклянчить.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вициганити — ви́циганити дієслово доконаного виду випросити розм. Орфографічний словник української мови
- вициганити — -ню, -ниш, док., перех., розм. Добути, настирливо просячи, вимагаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вициганити — ВИ́ЦИГАНИТИ див. вицига́нювати. Словник української мови у 20 томах
- вициганити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
- вициганити — ВИ́ЦИГАНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Добути, настирливо просячи, вимагаючи. — Отже ж і я вициганив горбом та кривим ротом карбованця! (Н.-Лев., IV, 1956, 318); — Скільки ж ти автоматів хотів вициганити? — Для хлопців п’ять, вам шостий, собі сьомий… (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 858). Словник української мови в 11 томах