1. Словник української мови в 11 томах

вициганити

ВИ́ЦИГАНИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Добути, настирливо просячи, вимагаючи.

— Отже ж і я вициганив горбом та кривим ротом карбованця! (Н.-Лев., IV, 1956, 318);

— Скільки ж ти автоматів хотів вициганити? — Для хлопців п’ять, вам шостий, собі сьомий… (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 858).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вициганити — ви́циганити дієслово доконаного виду випросити розм. Орфографічний словник української мови
  2. вициганити — -ню, -ниш, док., перех., розм. Добути, настирливо просячи, вимагаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вициганити — ВИ́ЦИГАНИТИ див. вицига́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. вициганити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вициганити — Ви́циганити, -ню, -ниш гл. Выманить; выклянчить. Словник української мови Грінченка