вицвітати
ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док.
1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти.
Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (Скл., Орл. крила, 1948, 42);
Вона бачила, що сорочка й шаровари в його приношені, з латками, що червоний пояс вицвів, прибілів (Вовчок, Вибр., 1946, 162);
Очі, що були колись схожі на сизувато-синій тернослив, втратили свою голубизну, вицвіли (Цюпа, Назустріч.., 1958, 279).
2. перен. Ставати змарнілим, зблідлим, зів’ялим.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вицвітати — вицвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вицвітати — -аю, -аєш, недок., вицвісти, -іту, -ітеш, док. 1》 тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти. 2》 перен. Ставати змарнілим, зблідлим, зів'ялим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вицвітати — 1. (барва) блякувати, блякнути, виблякувати, виблякнути, зблякувати, зблякнути, поблякувати, поблякнути 2. (квіти) див. цвісти Словник чужослів Павло Штепа
- вицвітати — ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти. Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (С. Словник української мови у 20 томах
- вицвітати — ЛИНЯ́ТИ (втрачати свіжість первісного кольору), ВИЦВІТА́ТИ, ЗНЕБА́РВЛЮВАТИСЯ підсил.; ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) (під впливом сонячного проміння). — Док.: ви́линяти, полиня́ти, ви́цвісти, знеба́рвитися, ви́горіти. Словник синонімів української мови