1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вицвітати

вицвіта́ти

-аю, -аєш, недок., вицвісти, -іту, -ітеш, док.

1》 тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти.

2》 перен. Ставати змарнілим, зблідлим, зів'ялим.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвітати — вицвіта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вицвітати — 1. (барва) блякувати, блякнути, виблякувати, виблякнути, зблякувати, зблякнути, поблякувати, поблякнути 2. (квіти) див. цвісти Словник чужослів Павло Штепа
  3. вицвітати — ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти. Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (С. Словник української мови у 20 томах
  4. вицвітати — ЛИНЯ́ТИ (втрачати свіжість первісного кольору), ВИЦВІТА́ТИ, ЗНЕБА́РВЛЮВАТИСЯ підсил.; ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) (під впливом сонячного проміння). — Док.: ви́линяти, полиня́ти, ви́цвісти, знеба́рвитися, ви́горіти. Словник синонімів української мови
  5. вицвітати — ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док. 1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти. Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (Скл., Орл. Словник української мови в 11 томах