владикувати

Владикува́ти, -ку́ю, -єш

гл.

1) Владычествовать. Ворожий дух між Руссю і ляхами, лукавий дар гнилої Візантиї, владикував над ницими умами. К. МБ. ІІ. 122. Бо Господь наш владикує над всіма богами. К. Псал.

2) Архіерействовать.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. владикувати — -ую, -уєш, недок., діал. Те саме, що владичити. Великий тлумачний словник сучасної мови