волокита
Волокита, -ти
ж. Бродяжничество, скитанія. Ой нещасная волокита та журба ж мене збила. Грин. ІІІ. 416.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- волокита — -и, ж. 1》 діал. Блуканина, поневіряння. 2》 розм. Навмисне бюрократичне уповільнення вирішення справи у суді, державній установі; тяганина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- волокита — 1. тяганина, зволока 2. див. бродяга, босяк Словник чужослів Павло Штепа
- волокита — Волоки́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)