1. Словник української мови Грінченка

волочільник

Волочільник, -ка

м.

1) Работникъ, боронующій послѣ посѣва.

2) = волочінник. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волочільник — Волочі́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)