воробець

Значення в інших словниках

1. воробець — воробе́ць іменник чоловічого роду, істота горобець діал. Орфографічний словник української мови
2. воробець — -бця, ч., діал. Горобець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воробець — Горобець, (вона) горобка, (воно) гороб'я, горобеня, горобчик Словник чужослів Павло Штепа
4. воробець — ВОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч., діал. Горобець. Воробці .. цвіркали та пищали, мов на дощ (І. Франко); Добре стрілив .. Упала одна пташка до землі .. Се був воробець (О. Кобилянська); * У порівн. Дід скулювався, як воробець, і тікав від баби, бо де ж він годен з бабою на край вийти! (В. Стефаник). Словник української мови у 20 томах
5. воробець — воробе́ць → горобець Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. воробець — Воробці, то так, я мазури, все лізуть у чуже гніздо. Підчас аграрного штрайку в Галичині, польські пани спровадили були на жнива мазурів, що показалися дуже влізливими та напасними. Ліпше воробець у жмені, як журавель на небі. Приповідки або українсько-народня філософія
7. воробець — ГОРОБЕ́ЦЬ (маленький сірий птах), ЖЕ́ВЖИК рідко, ВОРОБЕ́ЦЬ діал., ВОРОБЕ́НЬ діал. З проса злітають горобці і виспівують своє "жив-жив" (М. Стельмах); Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали (Є. Гребінка); Воробці в листю дерев цвіркали та пищали, мов на дощ (І. Франко). Словник синонімів української мови
8. воробець — ВОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч., діал. Горобець. Воробці.. цвіркали та пищали, мов на дощ (Фр., VII, 1951, 151); Добре стрілив.. Упала одна пташка до землі.. Се був воробець (Коб., II, 1956, 31). Словник української мови в 11 томах