1. Словник української мови Грінченка

горобець

Горобець, -бця

м.

1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048.

2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. ІІ. 42.

3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. І. 205. ум. горобчик, горобчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горобець — [горобец'] -бц'а, ор. -бцем, м. (на) -роубц'у/-бцев'і, кл. -обчеи, мн. -роубці, -роубціў Орфоепічний словник української мови
  2. горобець — -бця, ч. Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини. Водяний горобець — те саме, що оляпка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горобець — ГОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Маленький сірий птах родини горобцевих, який живе перев. поблизу житла людини. Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний); Під вікнами бились і цвірінькали горобці (М. Словник української мови у 20 томах
  4. Горобець — Горобе́ць прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. горобець — горобе́ць (воробе́ць): ◊ горобці (воробці́) задзьо́бають навіть слабкий, слабосилий може скривдити (м, ср, ст): Не міг відважитися! Такий медвідь! Хо-хохо!.. Та тебе тут воробці задзьо́бають! Хо-хо-хо!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. горобець — Старого горобця на полові не здуриш. Старшого чоловіка важко обдурити. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. горобець — дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький). дава́тися / да́тися як горобе́ць на поло́ву. Фразеологічний словник української мови
  8. горобець — ГОРОБЕ́ЦЬ (маленький сірий птах), ЖЕ́ВЖИК рідко, ВОРОБЕ́ЦЬ діал., ВОРОБЕ́НЬ діал. З проса злітають горобці і виспівують своє "жив-жив" (М. Стельмах); Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали (Є. Гребінка); Воробці в листю дерев цвіркали та пищали, мов на дощ (І. Франко). Словник синонімів української мови
  9. горобець — Горобе́ць, -робця́, -робце́ві, -бце́м, -ро́бче! -робці́, -бці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. горобець — ГОРОБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини. Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Мирний, 1,1954, 236); Восени й горобець — багатій (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах