1. Словник української мови Грінченка

воріття

Воріття, -тя

с. Мѣсто у воротъ. Перві свати по за воріттю, другі свати з кіньми під сіньми. н. п.

---------------

Воріття, -тя

с. Возвратъ, возвращеніе. Є каяття, та нема воріття. Ном. № 2240. см. вороття.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воріття — ворі́ття іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. воріття — I вор`іття-я, с., діал. Ворота. II ворітт`я-я, с., діал. Вороття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. воріття — ВОРІТТЯ́ див. вороття́. ВОРІ́ТТЯ, я, с., діал. Ворота. Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
  4. воріття — ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Словник синонімів української мови
  5. воріття — ВОРІ́ТТЯ, я, с., діал. Ворота. Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (Граб., І, 1959, 248). Словник української мови в 11 томах