враждувати
Враждувати, -дую, -єш
гл. — на кого. Быть недовольнымъ на кого, гнѣваться, сердиться на кого. Враждують люде на Грицька, бо він з поля забірає чужі копиці. Волч. у. Народ і так на мене враждує. О. 1862. II. 31. Ой не враждуйте, вороженьки, на мене. Грин. ІІІ. 251.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- враждувати — враждува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- враждувати — моск. ворогувати ворогувати, заворогувати, зворогувати, поворогувати Словник чужослів Павло Штепа
- враждувати — ВРАЖДУВА́ТИ див. вражда́ти. Словник української мови у 20 томах
- враждувати — див. нарікати; підозрівати; сердитися Словник синонімів Вусика
- враждувати — ВРАЖДУВА́ТИ див. вражда́ти. Словник української мови в 11 томах