1. Словник української мови Грінченка

вуглик

Вугіль, -гля

м. Уголь. ум. вуглик, вугличок.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуглик — ву́глик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вуглик — -а, ч. Зменш. до вугіль 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуглик — ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Тетяна сідає близько коло печі, де тліє кілька вугликів, і мовчить (О. Кобилянська); Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вуглик — ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (Трубл., І, 1955, 162); *Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134). Словник української мови в 11 томах