1. Словник української мови у 20 томах

вуглик

ВУ́ГЛИК, а, ч.

Зменш. до ву́гіль 2.

Тетяна сідає близько коло печі, де тліє кілька вугликів, і мовчить (О. Кобилянська);

Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (М. Трублаїні);

Приклала [Меланка] до вуглика кукурудзяний листок, а коли спалахнув, то вже й каганця засвiтила (Є. Гуцало);

Ми напишемо на дверях вугликом колісце (А. Чайковський);

* Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуглик — ву́глик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вуглик — -а, ч. Зменш. до вугіль 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вуглик — ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (Трубл., І, 1955, 162); *Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134). Словник української мови в 11 томах
  4. вуглик — Вугіль, -гля м. Уголь. ум. вуглик, вугличок. Словник української мови Грінченка