вуглина

ВУГЛИ́НА, и, ж.

1. Шматок, уламок вугілля.

Я ломачкою розворушив погасле багаття і таки знайшов, на радість Любі, вуглину, на краєчку якої ще трималася цятка вогню (М. Стельмах);

З вуглини завився стійкий димок (Л. Дереш);

* Образно. – Не треба, Мироне, про це. – Не треба?.. А що робити, скажи, коли серце геть виболіло, вуглиною стало? (Микита Чернявський).

2. Матеріал для малювання, вигот. з обпаленої деревини.

Деякі постаті на ній [картині] були накреслені ще самою вуглиною (А. Головко);

Вуглина випадала в Шевченка з пальців, але поет не помічав цього (О. Ільченко);

Кілька ледь помітних доторків вуглиною до туго напнутого полотна – і вже прозирнуло з білого поля примхливе личко, наставляючи на всіх зухвале підборіддя (П. Загребельний).