вуглина
ВУГЛИ́НА, и, ж.
1. Шматок, уламок кам’яного або деревного вугілля.
Я ломачкою розворушив погасле багаття і таки знайшов, на радість Любі, вуглину, на краєчку якої ще трималася цятка вогню (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 93);
Їй здається, зеленій ялинці, — сонце сховане в кожній вуглині… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 24);
*У порівн. Коли чорна, як вуглина, ніч все сховала навкруг, вже під самим берегом.. почувся перестук багатьох тисяч весел (Скл., Святослав, 1959, 348).
2. Матеріал для малювання, виготовлений з обпаленої деревини.
Деякі постаті на ній [картині] були накреслені ще самою вуглиною (Головко, II, 1957, 194);
Вуглина випадала в Шевченка з пальців, але поет не помічав цього (Ільч., Серце жде, 1939, 341).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуглина — вугли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вуглина — -и, ж. 1》 Шматок, уламок кам'яного або деревного вугілля. 2》 Матеріал для малювання, виготовлений з обпаленої деревини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуглина — ВУГЛИ́НА, и, ж. 1. Шматок, уламок вугілля. Я ломачкою розворушив погасле багаття і таки знайшов, на радість Любі, вуглину, на краєчку якої ще трималася цятка вогню (М. Стельмах); З вуглини завився стійкий димок (Л. Дереш); * Образно. Словник української мови у 20 томах