1. Словник української мови Грінченка

вузда

Вузда, -ди

ж.

1) Узда.

2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго. Вас. 186.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузда — вузда́ іменник жіночого роду вуздечка рідко Орфографічний словник української мови
  2. вузда — -и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вузда — ВУЗДА́ (рідше УЗДА́), и́, ж. Те саме, що вузде́чка. Дівка без чоловіка – що човен без весел, парубок без жінки – що кінь без вузди (прислів'я); Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться... Словник української мови у 20 томах
  4. вузда — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал. Словник синонімів української мови
  5. вузда — ВУЗДА́, и́, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Хотк., II, 1966, 137). Словник української мови в 11 томах