відбитися

Відбиватися, -ваюся, -єшся

сов. в. відбитися, -діб'юся, -б'єшся, гл.

1) Отбиваться, отбиться. Од троянців одбивались. Котл. Ен. VI. 62.

2) Удаляться, удалиться, отдаляться, отдалиться, отбиться. Від роду відбилася. Чуб. V. Тут родилася, тут хрестилася, у чужую сторононьку да й відбилася. Мет.

3) Отражаться, отразиться. В прозорій воді відбиваються золоті верхи. Левиц. І.

4) О кобылѣ: случиться съ жеребцомъ. Шух. I. 211.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відбитися — відби́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
відбитися — [в'ідбитиес'а] -д'ібйус'а, -д'ібйеис':а/ -д'ібйес':а, -д'ібйеиц':а/-д'ібйец':а, -д'ібйеимос':а, -д'ібйеитеис'а/-д'ібйеитес':а, -д'ібйуц':а; нак. -бийс'а, -бийтеис'а Орфоепічний словник української мови
відбитися — див. відбиватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
відбитися — ВІДБИ́ТИСЯ див. відбива́тися. Словник української мови у 20 томах
відбитися — відби́тися вул. 1. дати належну відсіч (ст) 2. відчепитися, відійти, піти геть (ст): Відбийся! Пакуй манатки! Щоб, як я верну за п'ять мінут, і духу твого тут не було (Авторка) ◊ відби́тися як гімно́ від бе́рега → гівно Лексикон львівський: поважно і на жарт
відбитися — відбива́тися / відби́тися в па́м’яті чиїй. Запам’ятовуватися комусь. Ось яка та картина, що відбилася в пам’яті моїй наперекір течії вічно біжучого часу (Леся Українка); Відбилася в моїй пам’яті її (Аделіни Патті) витончена невеличка фігура з профілем... Фразеологічний словник української мови
відбитися — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
відбитися — Відби́тися, відіб’ю́ся, відіб’є́шся, -б’ю́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відбитися — ВІДБИ́ТИСЯ див. відбива́тися. Словник української мови в 11 томах