1. Словник української мови Грінченка

відвозити

Відвозити, -жу, -зиш

сов. в. відвезти, -зу, -зеш, гл. Отвозить, отвезти.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвозити — відво́зити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відвозити — I відв`озити-ожу, -озиш, док., перех. Закінчити, перестати возити. II відвоз`ити-ожу, -озиш, недок., відвезти, -зу, -зеш; мин. ч. відвіз, -везла, -везло; мн. відвезли; док., перех. Везучи, доставляти куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвозити — ВІДВОЗИ́ТИ, ожу́, о́зиш, док., кого, що. Закінчити, перестати возити. Уже відвозили зібраний з полів урожай (із журн.). ВІДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ВІДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. відві́з, везла́, ло́; мн. відвезли́; док., кого, що. Словник української мови у 20 томах
  4. відвозити — Відво́зити, -во́жу, -во́зиш, -зять; відво́зь, -во́зьмо, -во́зьте; див. відве́зти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відвозити — ВІДВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ВІДВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. відві́з, везла́, ло́; мн. відвезли́; док., перех. Везучи, доставляти куди-небудь. Христя глянула на його — се ж мар’янівський Кирило. Словник української мови в 11 томах