1. Словник української мови Грінченка

відвойовувати

Відвойовувати, -вую, -єш

сов. в. відвоювати, -воюю, -єш, гл. Отвоевывать, отвоевать, добыть силой. Я вас навчив би боронити що одвоювали вам козаки! — Який гаспид одвойовував нам наше добре, опріч нас самих. К. ЧР. 69. Царь іде войною на цього самого царя, шоб відвоювати у його другу дочку. Рудч. Ск. Я тебе від смерти відвоював. Рудч. Ск.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвойовувати — відвойо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відвойовувати — -ую, -уєш, недок., відвоювати, -юю, -юєш, док. 1》 перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. 2》 перех., перен. Боротьбою, працею, переконуванням і т. ін. домагатися чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відвойовувати — ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. Словник української мови у 20 томах
  4. відвойовувати — ВИЗВОЛЯ́ТИ (очищати захоплену ворогом територію від противника), ЗВІЛЬНЯ́ТИ, РЯТУВА́ТИ рідко; ВІДВОЙО́ВУВАТИ (воюючи). — Док.: ви́зволити, звільни́ти, відвоюва́ти. — Бийте ката, мої ви орлята,.. Україну ідіть визволяти..! (В. Словник синонімів української мови
  5. відвойовувати — Відвойо́вувати, -йо́вую, -йо́вуєш; відвойо́вуй, -вуйте; відвоюва́ти, -вою́ю, -вою́єш; відвою́й, -вою́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відвойовувати — ВІДВОЙО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех. Війною повертати, відбирати що-небудь захоплене ворогом, супротивником або здобувати те, що йому належить. Словник української мови в 11 томах