відвітувати
Відвітувати, -тую, -єш
гл. Отвѣчать. Питає: «Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець. Рудч. Ск. І. 67.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвітувати — відві́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відвітувати — див. відвічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвітувати — хохл. (отвечать) відповідати відповідати, відповісти, повідповідати Словник чужослів Павло Штепа
- відвітувати — ВІДВІ́ТУВАТИ див. відвіча́ти. Словник української мови у 20 томах
- відвітувати — ВІДВІ́ТУВАТИ див. відвіча́ти. Словник української мови в 11 томах