1. Словник української мови Грінченка

відкочувати

Відкочувати, -чую, -єш

сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. І. 33.

---------------

Відкочувати, -чую, -єш

гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкочувати — відко́чувати дієслово недоконаного виду котячи, просувати в бік від чогось відкочува́ти дієслово доконаного виду закінчити кочувати Орфографічний словник української мови
  2. відкочувати — -ую, -уєш, недок., відкотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. || Переміщати вручну те, що на колесах (віз, вагонетку, тачку тощо). 2》 Відгортати закочені рукава тощо, підводити комір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкочувати — ВІДКОЧУВА́ТИ див. відкочо́вувати. ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що. 1. Котячи, переміщати в сторону, на якусь відстань. Словник української мови у 20 томах
  4. відкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс); Відгорнути комір; Розкочувати холоші. Словник синонімів української мови
  5. відкочувати — Відко́чувати, -ко́чую, -ко́чуєш; відкоти́ти, -кочу́, -ко́тиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним.. двійко чорних жучків (Грим., Незакінч. Словник української мови в 11 томах