відкочувати
ВІДКОЧУВА́ТИ див. відкочо́вувати.
ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., кого, що.
1. Котячи, переміщати в сторону, на якусь відстань.
– Ти ж, Карпе, мовчи, – сказав мені Іван, як кавуни прибрали і одкочували віз у сарай (Панас Мирний);
Вагонетку за вагонеткою одкочували дівчата, на їхнє місце ставав порожняк (Ю. Яновський);
Лодиженко відкотив і висипав землю з Ахметової тачки, порожню поставив поруч і чекав (Іван Ле);
Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним .. двійко чорних жучків (Я. Гримайло);
// Переміщати, відганяти вітром, течією.
Вітер дме з нашого боку, він відкочує сіро-чорну пелену в бік німців (Є. Доломан);
– Життя, Майкле, як море під час відпливу, – відкочує хвилі все далі й далі (із журн.);
Легенький літній вітер нешвидко відкотив за річку пилюку (Ю. Збанацький).
2. Відгортати закочені рукави, поли і т. ін. або підводити комір.
Швидко йде [Панас] до дзеркала, дивиться, чепуриться. Потім береться за струганок, але, роздумавши, одклада [одкладає] набiк i одкочує рукава (В. Винниченко);
– Влада багатіїв, тату, не вічна.., – говорив Іван, відкочуючи комір свити, щоб не котилися на шию холодні краплини дощу (С. Чорнобривець);
Невільники відкочували коміри, куталися в своє дрантя (В. Малик);
Обличчя Каргата не змінилось. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс).
Значення в інших словниках
- відкочувати — відко́чувати дієслово недоконаного виду котячи, просувати в бік від чогось відкочува́ти дієслово доконаного виду закінчити кочувати Орфографічний словник української мови
- відкочувати — -ую, -уєш, недок., відкотити, -очу, -отиш, док., перех. 1》 Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. || Переміщати вручну те, що на колесах (віз, вагонетку, тачку тощо). 2》 Відгортати закочені рукава тощо, підводити комір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю. Шовкопляс); Відгорнути комір; Розкочувати холоші. Словник синонімів української мови
- відкочувати — Відко́чувати, -ко́чую, -ко́чуєш; відкоти́ти, -кочу́, -ко́тиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док., перех. 1. Котячи, переміщати щось убік або назад від чого-небудь. Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним.. двійко чорних жучків (Грим., Незакінч. Словник української мови в 11 томах
- відкочувати — Відкочувати, -чую, -єш сов. в. відкотити, -кочу, -тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. І. 33. --------------- Відкочувати, -чую, -єш гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13. Словник української мови Грінченка