відкочуватися

ВІДКО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКОТИ́ТИСЯ, очу́ся, о́тишся, док.

1. Котячись, переміщатися на якусь відстань.

– Машина скокнула в ямку та так шкереберть і перевернулася .. Одно колесо від неї аж геть-геть одкотилося (Панас Мирний);

Легко виплигнула пружина, стрибнула на землю і, підплигнувши, одкотилась під стіл (М. Трублаїні);

// перен. Віддалятися, відступати.

Сірими клубками непомітно відкотилися за ліс хмари (Ю. Збанацький);

Гроза вже відкотилася (Є. Гуцало).

2. перен. Відступати (про супротивника).

Збитий з висот, противник відкочувався далі (О. Гончар);

Втративши кілька машин, ворог нарешті відкотився (С. Скляренко);

// Віддалятися в часі.

Відкотилась від нас війна – рани стали видніші (І. Муратов);

* Образно. Гулом молотарок на широких токах багачів і глухими лунами ціпів на маленьких токах жінок-солдаток відкочувалось літо (Є. Кравченко).

3. Текти назад (про хвилі).

Хвилі лізуть на берег і одкочуються назад (Ю. Яновський);

Підкрались [хвилі] і вдарили раптом в борти, потрясли корабель наш і з реготом геть відкотились... (Леся Українка).

4. Відгортатися (про закочені рукави, комір і т. ін.).

Коли Богдан відчиняв двері, рукав його куртки трохи одкотився (Ю. Яновський).

5. перен. Відставати, переставати відповідати вимогам часу; регресувати.

Ніхто хай не думає, що з якихось там об'єктивних причин ми відкотилися у своєму розвитку на цілі століття (Р. Іваничук);

Важко збагнути, як ми, перебуваючи на чільних місцях у галузі обчислювальної техніки, відкотилися раптом на якесь там п'ятдесяте? (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

відкочуватися

Значення в інших словниках