1. Словник української мови Грінченка

відлупити

Відлупити, -ся

см. відлуплювати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлупити — відлупи́ти дієслово доконаного виду відокремити, зняти з чого-небудь — про кору, фарбу; відлупцювати — розм. Орфографічний словник української мови
  2. відлупити — див. відлуплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлупити — ВІДЛУПИ́ТИ див. відлу́плювати. Словник української мови у 20 томах
  4. відлупити — див. побити Словник синонімів Вусика
  5. відлупити — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  6. відлупити — ВІДЛУПИ́ТИ див. відлу́плювати. Словник української мови в 11 томах