1. Словник української мови Грінченка

відмогти

Відмагати, -гаю, -єш

сов. в. відмогти, -можу, -жеш, гл. Отнимать, отнять. Почав пан хату відмагати: десь прикупив сем'ю людей, то треба було хати. МВ. І. 44.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмогти — відмогти́ дієслово доконаного виду відібрати розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. відмогти — ВІДМОГТИ́ див. відмага́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. відмогти — ВІДМОГТИ́ див. відмага́ти. Словник української мови в 11 томах