відтрутити
Відтруча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. відтрутити, -тручу, -тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відтрутити — відтру́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відтрутити — див. відтручувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтрутити — Учу, -утиш, док., перех., рідко. Те саме, що відштовхнути. З ціложиттєвого ждання Ти смерть на кілька літ відтрутив, аби почути пахощ рути і в неї впасти навмання — з усіх розлук — на обакрай Вітчизни — і яви, і мрії. (П-2:19). Словник поетичної мови Василя Стуса
- відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати. Словник української мови у 20 томах
- відтрутити — відтру́тити відкинути, відштовхнути (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- відтрутити — ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Словник синонімів української мови
- відтрутити — Відтру́тити, -ру́чу, -ру́тиш; відтру́ть, відтру́тьмо, -тру́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати. Словник української мови в 11 томах