1. Словник поетичної мови Василя Стуса

відтрутити

Учу, -утиш, док., перех., рідко. Те саме, що відштовхнути.

З ціложиттєвого ждання

Ти смерть на кілька літ відтрутив,

аби почути пахощ рути

і в неї впасти навмання —

з усіх розлук — на обакрай

Вітчизни — і яви, і мрії. (П-2:19).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтрутити — відтру́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтрутити — див. відтручувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відтрутити — відтру́тити відкинути, відштовхнути (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. відтрутити — ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю. Словник синонімів української мови
  6. відтрутити — Відтру́тити, -ру́чу, -ру́тиш; відтру́ть, відтру́тьмо, -тру́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати. Словник української мови в 11 томах
  8. відтрутити — Відтруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. відтрутити, -тручу, -тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту. Словник української мови Грінченка