відімчати
Відімчати, -чу, -чиш
гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відімчати — відімча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відімчати — -чу, -чиш, док., перех. Швидко відвезти або віднести кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відімчати — ВІДІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, що. Швидко відвезти або віднести кого-, що-небудь. Одімчали Шевченка в Оренбург, а звідтіля погнали далі .. до Орської кріпості (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- відімчати — ВІДІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Швидко відвезти або віднести кого-, що-небудь. Одімчали Шевченка в Оренбург, а звідтіля погнали далі.. до Орської кріпості (Мирний, V, 1955, 313). Словник української мови в 11 томах