1. Словник української мови Грінченка

вірутник

Вірутник, -ка

м. = вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірутник — -а, ч., діал., заст. Довірена особа. Великий тлумачний словник сучасної мови